Слово до Вчителя

Учителю! Складна твоя дорога!
Учителю! Ти зупинись на мить.
Поглянь на школу, на усе довкола.
Душа твоя не може не любить!
Учителів колишніх не буває,
Учителем стають на все життя.
Учителю, літа твої минають,
Але в душі немає каяття.
Ти йдеш сюди і рідних проминаєш,
Для тебе, мабуть, учні - то рідня.
У класах ти екзамен свій складаєш,
Отой екзамен, що зовуть “життя”...
О, скільки дітвори пустив ти в серце!
І кожен з них лишив у ньому слід.
Можливо, хтось образив?.. -
Ти не сердься!
Бо це ж дитина, це майбутній рід.
Ти точно пам’ятаєш чиїсь сльози, чиїсь образи, чийсь дитячий сміх,
Ці погляди учнівські, дощ, морози...
Забути це - не вистачить ста літ.
Учителю! Ти тільки не здавайся,
Тримайся міцно і тримай удар.
Ти стільки вже зробив - тим і пишайся.
Лишайся вчителем - хто б що там не казав.
Іди й неси дитині своє серце,
Зумій не погасить дитячу душу!
Я повторю:  учителю, не сердься!
Кажи собі “Я хочу”, а не “Мушу”.

 К.О. Братко

Про мою професію

На Вчителі тримається школа. До хорошого вчителя діти залюбки ідуть на урок, а про улюбленого вчителя пам’ятають усе життя. У наш складний час дуже хочеться чути теплі слова від учнів, їхніх батьків та колег не тільки у свято. Тому що, коли вчитель не відчуває віддачі, то  його професійне щасливе життя перетворюється на нестерпну муку. Тоді учитель просто  йде з професії, він байдужіє до своєї роботи. Нещасливі лікарі калічать тіло, а нещасливі вчителі калічать дитячі душі. Дай нам, Боже, професійного щастя!